неділю, 8 лютого 2009 р.

Новий Милятин

Новий Милятин — село в Україні, Буському районі Львівської області. Населення становить 590 осіб. Орган місцевого самоврядування - Милятинська сільська рада. Під час археологічних розкопок поблизу села виявлено поховання культури шнурової кераміки. Це свідчить що територія села була заселена ще наприкінці ΙΙΙ тисячоліття до н.е. Першу письмову згадку про Милятин знайдено в акті від 23 лютого 1431 року. Владислав Ягайло за багаторічну службу подарував його Янові з Кінецполя ра­зом з містом Бощ і кількома селами. У 1578 році за 2 км. від старого населеного пункту виникає нове поселення, якому дали назву Новий Милятин. Король Стефан Баторій надав йому магдебурзьке право та відніс до міського типу. У 1657 р. Новий Ми­лятин з навколишніми селами висту­пає як спадкове володіння львівсько­го підкоморія П. Ожги. У XVIII ст. містечко було важливим осередком католиків, тут була латинська па­рафія, діяв осередок ченців-камедулів, монастир кармелітів. 1747 р. сюди перенесли чудотворний образ Ісуса Христа з Нового Ставу. З часом містечко втратило своє економічне і культурне значення. Після приєднання Галичини до Австрійської імперії 1772 р. Но­вий Милятин отримав статус села.



Архітектура Нового Милятина

Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст. розташований на підвищенні в центрі села, і його добре видно вже з повороту на село з траси Львів-Київ. Можна навіть нікого не питати. Костел збудований в 1780-1790-х роках за проектом архітектора Францішека Кульчицького. В перших десятиліттях ХІХ ст. його неодноразово добудовували, з північного і південного боку вівтаря, прибудували бокові приміщення. У 1870-1874 рр. довелось проводити реставраційні роботи.

Як і багато інших соборів, це не перший костел на цьому місці. Попередній був збудований в 40-х роках XVIII ст. монахами ордену кармелітів босих.

Дуже гарно виглядає собор з боку парадного входу. Тут переплелось бароко з деякими рисами класицизму. Архітектурний декор включає елементи ордерної системи. Виразна пластика фасаду будується на використанні пучкових пілястрів, котрі несуть на собі розвинений карниз, плоских ніш, спарених колон тосканського ордеру. Розкішна декорація, старий латинський напис над входом (кусок, щоправда, відвалився), свідчать про колишню велич. Декоративні чаші та піраміди, центральний вхід з колонами по боках, дві скульптури в нішах над цими колонами аж просяться, щоб їх відреставрували і підсвітили художньою ілюмінацією...

Цікаво, що до 40-х років ХХ ст. Новий Милятин був відомий як паломницький центр. Звідусіль сюди приходили поклонитися чудотворному образу Ісуса з Милятина.

Пам'ятка зараз використовується за призначенням (напевно, греко-католиками). Як і будь-яку церкву, її стараються більш-менш доглядати, однак, селу з населенням в 600 чол. грунтовно її відреставрувати проблематично. Фасад виглядає досить занедбаним. Штукатурка місцями пооблітала, відвалився фрагмент напису над входом. Однак, не чекаючи на чиюсь допомогу, милятинці самотужки відновили інтер'єр, відремонтували вікна. Може, з часом буде змога зробити новий дах і відреставрувати фасад. Біля костелу бачимо розвалини інших старих споруд. Очевидно, це келії та інші монастирські споруди.

Навпроти костела бачимо Аустерію ХVIII ст. (це одночасно заїзд і корчма). Основними ознаками цивілізації, як відомо, є тюрма, шинок і кладовище.
Згідно із цим критерієм, Новий Милятин був дуже цивілізованим містом. Прямо навпроти костелу була збудована велика цегляна корчма-аустерія, яка складалася із власне корчми і кімнат для торгівців, які прибули на ярмарок. Фасад споруди, рештки оздоби і її високий, складної форми дах говорять про те, що споруда дійсно автентична. На жаль, не збереглася галерея на кам’яних стовбах, що колись прикрашала головний фасад корчми.

Ремонтувалася корчма-заїзд за Польщі--в 1934-35 рр. і потім у 1961р., коли совєти там зробили продуктовий магазин. Ми, українці, ще себе добрими господарниками не виявили, і зараз споруда взагалі стоїть пусткою і потрохи розвалюється. Однак, вклавши певну суму, її ще вповні можливо врятувати.

Попри аустерію і костел проходить стара брукована дорога, накрита подекуди асфальтом. Можливо, це старий шлях, який у межах містечка був вимощений камінням. Біля траси на Львів стоїть одна з двох триярусних цегляних колон-каплиць, поставлених на честь перемоги над турками під Хотином у 1621 р. Меморіальна колона завдячує своїм існуванням Яну ІІІ Собєському, який віддав наказ таким чином увіковічнити перемогу.



Перспективи

Хоча туристи Новий Милятин час від часу відвідують, ними тут явно не кишить. (Ми з Ігором були на той момент єдині). Однак, величний костел разом із унікальною корчмою є спокусливими для любителів старого і красивого. Тим більше, село лежить прямо при трасі Львів-Київ, що значно полегшує доступ до цього місця. Крім того, Новий Милятин лежить на відомому туритичному маршруті Золота Підкова (Буськ, Олеськ, Підгірці, Золочів та інші місця), а також на перспективному маршруті у напрямі Куткора, Глинян, Вижнян, Курович і далі. Кожне з них має чим привабити туриста.
Однак, щоб зробити місце привабливим, його спочатку потрібно привести до ладу. При розгортанні туризму аустерія може стати привабливим об'єктом для інвестицій--в ній можна відкрити готель, ресторан, магазин для сувенірів, міні-музей та ін.--споруда велика. До речі, зараз Буська райдержадміністрація пропонує інвесторам вкласти в неї кошти, проте поки що нема реакції. Костел потрібно ґрунтовно відреставрувати, при можливості зробити сучасну ілюмінацію (бароковий собор для цього чудово надається). Також було б непогано відновити старі монастирські споруди біля костелу, а стару бруковану дорогу звільнити від асфальту.
Потрібні глибокі дослідження стосовно того, як виглядало містечко в часи розквіту, які воно мало споруди і де вони стояли. При бажанні їх можна було б відбудувати, що ще збільшить туристичну привабливість містечка.

Для здійснення цього всього необхідна активна співпраця бізнесу, обласних, районних та місцевих владних структур, а також громадського сектору та науковців. Вся робота має вестися комплексно, включаючи створення інфраструктури та інформаційну підтримку. І слід пам'ятати, що це місце буде ще популярнішим, якщо такими будуть Олесько, Буськ, Куткір та інші destinations, шлях до яких лежить через Милятин.

Як Добиратися?

Новий Милятин розташований обабіч траси Львів-Київ, між Новим Яричевом і Буськом. Під'їзд до наших об'єктів зручний--це для тих, хто має власний транспорт.
По трасі щопівгодини курсують маршрутки в сторону Львова і Буська. У Львові всі маршрутки відправляються із Автостанції №2 на вул. Б. Хмельницького.
При бажанні можна добиратись електричкою, вийшовши на станції Куткір і одночасно оглянувши місцеві принади. Після того потрібно пройтися пішки приблизно 5 км. Не забудьте із собою карту.


















При написанні матеріалу, крім власних текстів, використовувалась інформація із сайтів busk.io.ua,

© Олесь Потятиник, 2009р., всі права застережено.





4 коментарі(в):

Blogger o сказав...

Все, що треба, на одному сайті

8 лютого 2009 р. о 15:18  
Blogger Unknown сказав...

Колись у львівській пресі була популярна рубрика "Маршрути вихідного дня", де краєзнавці, або ж просто ентузіасти, як от Олесь,писали про місця, куди можна з приємністю для тілай користю для розуму поїхати на вихідні, причому простому смертному без машини й особливих фінансових статків. Наповнення блогу Олеся нагадує саме такі публікації. Саме тому лінк варто б закинути на подібні йому (напр.:http://www.active.lviv.ua/topic-t1323.html), й обмінюватись інформацією. Варто наприкінці кожного маршруту підказати іншим, скільки приблизно часу він у вас зайняв, які місця варто не минати, коли варто повертатись, де можна недорого, але більш-менш пристійно поїсти, інші приватні поради з власного досвіду (наприклад: брати галоші навіть у суху погоду). Щасти!

12 березня 2009 р. о 06:43  
Blogger I-Journalism сказав...

Good!

18 березня 2009 р. о 08:45  
Blogger lubinianka40 сказав...

W Milatynie Nowym urodził sie mój Tato, Dziadek, Pradziadek.
Moj 2*Pradziadek Michal Lewicki byl organistą w Kościele i nauczycielem w szkole parafialnej. Prapradziadek Michal Lewicki mieszkał w AUSTERII. 😊 Potem, nie wiem z jakich przyczyn przenieśli się do budynku nr. 25. Córka Michalaka Lewickiego- Bogumiła Marianna Lewicka (moja Prababcia) wyszła za mąż za Franciszka Nadowicza, który pochodził z Żelechowa Wielkiego (Великосилки) i byl ekonomem na dworze Nahorce. Mój Dziadek urodził się 13 maja 1893 roku w Milatynie Nowym, a moj Tato urodził sie 13 maja 1932 w Milatynie. 😊
Odwiedzam moj kochany Milatyn Nowy od 2 lat i będę przyjezdzac, dopóki Bóg pozwoli- serdecznie pozdrawiam wszystkich Mieszkańców- Basia. 😁

15 березня 2017 р. о 13:27  

Дописати коментар

Підписка на Дописати коментарі [Atom]

<< Головна сторінка