Стрий

Стрий - місто обласного підпорядкування, районний центр на галицькому Передкарпатті (Львівської області), розташоване на лівому березі ріки Стрий.


В Стрий нас з Ігорем доля занесла по наших справах. Шукали ми ГО «Стрийська Агенція Регіонального розвитку». Однак, під час пошуку вулиці Папи Івана Павла ІІ, на якій знаходиться ця Аґенція, ми мали змогу довго насолоджуватись цим суперовим містом.
Наше знайомство із Стриєм почалося, зрозуміло, з вокзалу. Перший вокзал був збудований у 1875 і був він, як не дивно, дерев’яним. Споруда, яку можна побачити зараз, збудована після ІІ світової війни.



Біля вокзалу через колію проходить великий пішохідний міст. Вилізши нього, відкривається вид на все місто. З другого боку, через колію, бачимо привабливі на вигляд, очевидно ще австрійські, споруди промислового типу. Використовуються вони, вочевидь, для потреб залізниці.


До центру веде проспект В’ячеслава Чорновола. Широкий, вимощений, як і весь центр, гарною новою тротуарною плиткою, він був для нас як вестибюль солідного будинку. Забудований він, як і вся центральна частина, розкішною сецесійною архітектурою кін. ХІХ-поч. ХХ ст..


По дорозі до площі Ринок Звертаємо наліво і бачимо щось фантастичне. Це—костел Різдва Богородиці ХІV-XIX ст.. Він є ровесником Львівського Кафедрального Собору і є одним із найкрасивіших соборів у всій Галичині. Про його давню історію ми прочитали на всезнаючому сайті Замки і Храми України. А прочитали ми ось що:

Католицьку парафію у Стрию за легендою заснував польський король Казимир Великий ще до 1396р. Невдовзі після того, в 20-х рр. п'ятнадцятого сторіччя, зводиться мурований храм Різдва Богородиці. Його багатосотлітня історія знала, безумовно, і пожежі, і облоги. Так, 1604р. страшна пожежа знищила півміста і костел. Відбудували святиню на пожертви парафіян у 1640-му році. Саме тоді до фасаду костелу прибудовують вежу. 1722 рік - нова сваволя вогню, яка приносить собі у жертву вежу та дзвони, та зусиллями пароха Франциска Рогачевського відбувається реставрація храму. За даними візітації 1743 року тут було 12 вівтарів. Та йдуть роки - і знову у храмі панує вогонь: 1827 року дзвони плачуть, танучи гарячими мідними сльозами (з домішками срібла, авжеж) - та інтер'єр костелу на цей раз не постраждав. Хоча найстрашніша пожежа була ще попереду. Сталася вона 17 квітня 1884 року. Костел перетворився в той день на згарище. Вогонь полизав-полизав славетний місцевий образ богоматері - і не лишилося й сліду від ікони. Дивом вціліла скульптура Христа з бічного вівтаря. І знову місцевий парох - цього разу вже Людвик Оллендер - береться за реставрацію святині. 1891 року віднова будівлі завершена. Добудоване нове захрестя, розширено наву, споруджено нову вежу, де розміщено три дзвони та годинник. На місті колишнього дерев'яного вівтаря поставили новий алебастровий, роботи краківського художника Флоріана Цинка (1888). Споруджено й чотири бічні вівтарі, в одному з яких розмістили вцілілу скульптуру розп'ятого Ісуса. Думаю, гаргульї над порталом - теж тих часів. 1935р. єпископ Болеслав Твардовський коронував образ богоматері з головного вівтаря та освятив дзвони. Цікавий факт: за совєтів храм продовжував працювати. 8 вересня 1995 року костел проголошено санткуарієм Марії, Хранительки Людських Надій.

Це диво треба шукати на площі 22-січня. Думаю, у вас із цим проблем не виникне.

Стриєм, як і багатьма містечками Галичини, можна ходити із задертою вверх головою. Тільки треба вважати, щоб на когось не напоротися, бо ж Стрий—місто ділове, і людей на вулицях багато. Гарний...

Кілька поворотів—і ми на центральному майдані. Як і в більшості галицьких міст, називається він Ринок. Забудований він, як і весь центр, австрійським будинками у стилі сецесії. Хоча не лише ними. Згідно із реєстром пам'яток архітектури місцевого значення Львіської області, який доступний на тім же http://castles.com.ua/galicia.html ,
на Стрийськім Ринку збереглись, принаймні частково, кам'яниці 16-17 ст. Детальнішої інформації, на жаль, роздобути поки шо не вдалось.

Майдан величезний і за розмірами не сильно поступається своєму Львівському колезі. Однак у його центрі замість ратуші ми бачимо приємний скверик. Ратуша, на жаль, не дожила до наших днів. Як вона виглядала, знайти поки що не можемо.

Площа Ринок

З однієї сторони площі Ринок, відходить вузенька вуличка Папи Івана Павла ІІ, яка виводить до Успенської церкви, головної греко-католицької катедри Стрия. Про саму споруду інформацію знайти складно. На сайті de.geocities.com є текст про одну мандрівку по Дністру, і там ми знайшли таке:

Церква Успіння у місті Стрий (Львівська область). Споруда має прямокутну наву, до якої примикає прямокутний вівтар. І нава і вівтар перекриті двосхилими бляшаними дахами з ліхтариками. Вікна видовжені, мають слабо виражені лучкові завершення. Стіни церкви прикрашено рустом у вигляді горизонтальних дощок та розвиненим ´зимсом з великим виносом. Найбільше уваги приділено розробці чільного фасаду. Він прикрашений чотирма плоскими пілястрами, на які спирається антаблемент та трикутний фронтон. Вище фронтону виноситься квадратний постамент, на якому збудовано дзвіницю. Вона має план квадрату зі зрізаними кутами. Над ярусом дзвону вона має ´зимс, а над ним – годинник у квадратній ніші. Дзвіниця увінчана високим пірамідальним дахом. Цю цікаву пам’ятку в стилі класицизму можна датувати 1 половиною 19 ст. На площі перед церквою стоїть фігура Богородиці – пам’ятник свободи греко-католицької церкви, яка прийшла з падінням комуністичного режиму.

Однак, пізніше з'ясувалось, що сама споруда походить ще з кінця 16 ст. як протестантська кірха, що потім "перекваліфікувалась" на костел монастиря францисканців, а з приходом австріяків (поч. 19 ст.) перейшла до української громади, яка зробила храм своєю катедрою. Від тих часів, відай, і походить і сучасний вигляд храму.

На вуличці знаходиться наша омріяна Стрийська агенція регіонального розвитку, де нас гостинно прийняв Василь Щекун, один із її керівників. Потужний громадський сектор—це те, що зараз так потрібне теперішній Україні. Однак, не будемо зараз про це.














Скульптури на фасаді



Відігрівшись у Агенції (погода була прикра—мокрий сніг з дощем), продовжуємо оглядини Стрия. Блукаємо закавулками і натрапляємо на руїни старовинної Стрийської синагоги. Хоча архітектурні пам’ятки у Стрию доглядають, синагоги це, на жаль, не стосується. А дарма.

Синагога

Маючи ще годину до відправлення поїзда, поспіхом оглядаємо середмістя. Є багато вартих уваги кам’яниць. Серед них—музей Остапа Нижанківського, пошта, будинок міської ради по

вул. Т.Шевченка, збудований в кінці ХІХ ст.. За часів Австро-Угорської імперії тут містився
суд та в’язниця. пл. Ринок

Милують око вілла початку ХХ ст., нині Будинок працівників освіти по вулиці Олекси Бобикевича,музей “Верховина” по вулиці Євгена Олесницького, збудований доктором Олесницьким в кінці ХІХ ст..

Музей Остапа Нижанківського

Вулиця Шевченка

Ряд цікавих споруд ми відвідати не встигли, однак деякі з них, як-от колишній костел св. Йосипа (1907-1910), ми змогли побачити з моста біля вокзалу. Радимо піднятися на міст всім, хто відвідує Стрий. Він—як своєрідна оглядова вежа.


Ось ще деяка інформація, яку нам вдалося знайти про архітектуру цього міста:
На початку ХІХст., коли Стрий став осередком деканату, з'явилася потреба в нових святинях. Стрийська парафія у 1885р. нараховувала 4500 вірних з міста та кількох десятків приміських сіл, обслуговувалась о. Владиславом Гумінським. На початку ХХ століття вірних було вже порядка 12 000. Про наявність у Стрию францисканського монастиря я вже згадувала, а була ще й Маріїнська каплиця (17ст.) та філіальні у селах Лисятичі (1903, мурована) та Райлів (1930, дерев'яна). Інший помітний храм міста - колишній костел Марії Магдалини - бере початок у 16ст. У 1687р. він перейшов під опіку францисканців, а рівно через сто років австрійська влада францисканський монастир закрила. Костельне майно передали до парафіяльної святині, а будівлю отримали греко-католики - замість двох церков, які були знесені перемишльськими єпископами. Ротація конфесій продовжувалась в ХХ столітті: у 1945 році храм віддали православним, а з 1990-го - знову греко-католикам. У 1907 р. архиєпископ Йосип Більчевський освятив наріжний камінь під будівлю костелу Йосипа сестер-серафіток, які працювали у Стрию з 1897р. У 1910р. будівництво храму було завершено. Йому пощастило менше інших: з 1946р. тут був склад спочатку металу, а потім - меблів. У 1999р. костел віддали УАПЦ.







В Стрию ще знаходились укріплений фільварок біля замку, оборонний двір старости, оборонний костел (вперше згадується під 1395 р.). Костел пізніше був перебудований за проектом львівського архітектора Ю. Захаревича.
Житлові і нежитлові будинки.

Пошта

Був в місті ще дерев‘яний оборонний монастир францисканців, який монахи хотіли мурувати, однак десь наприкінці XVII ст. чи на початку XVIII ст. його зруйнувала повінь. У тому далекому минулому Стрий мав 5 церков, деякі з них були оборонними.

Будинок міської ради

А сторіччя ХІХ-те принесло місту славу як великому торговому центру. У вересні 1909 року в приміщенні Народного дому відкрилась перша загальногалицька виставка сільського господарства і мистецьких промислів. Гордістю майдану Незалежності є меморіально-скульптурний комплекс, присвячений будителям і просвітителям нації – Лесі Українці, Тарасу Шевченку, Івану Франку – творіння скульпторів Василя і Володимира Одрехівських. На розі проспекту Чорновола –кам’яниця початку ХІХ ст., побудована в стилі сецесія – тепер міська поліклініка. Будинок навпроти-архітектурна пам’ятка XVII ст.За переказами цей будинок спорудив Стрийський староста,а потім його придбав польський король Ян Казимир для улюбленої дружини Марії. Дуже багату історію має будинок середньої школи № 7, збудований в ХІХ ст.., де розміщувалась гімназія. Перед будинком у минулому столітті стояв пам’ятник Яну Кілінському, який був знищений комуністичною владою. На цьому місці в 1992 р. громадськість Стрия поставила пам’ятник національному герою України Степану Бандері, що навчався в цій гімназії, автор пам’ятника скульптор І.Самотос.

Гордістю міста Стрия є Народний дім що по вул.Народній. Це особливий витвір архітектурного мистецтва кінця ХІХ ст.. Дім збудований за кошти громади. А в цілому кожна вулиця вписала свою сторінку в історію міста Стрия, що зробило його таким чарівним і неповторним. (за матеріалами сайту Стрийської міської ради та Замки і Храми України)
Чи стояла тут колись ратуша? Якщо ж ні, то де?

Висновки. Місто має досить цікаву архітектуру, що може зацікавити туристів. Найцікавішими є його храми, особливо костел Різдва Богородиці, та сецесійні кам'яниці. Однак, щоб це стала серйозна tourist destination, необхідна серйозна реклама. Також потрібно відреставрувати синагогу та деякі кам'яниці. Крім того, було б добре збудувати (або ще краще відновити стару) ратушу. Вона додала б місту колориту.

Колишній костел св. Йосипа (1907-10) і вокзал з моста

Спустившись із мосту, сідаємо у електричку і вирушаємо до Львова, жваво обговорюючи справи, по яких приїхали до Стрия. А вам на закуску пропонуємо ознайомитись із історією цього гостинного міста.

(за матеріалами сайту «Щоденний Стрий», Вікіпедії, сайту Стрийської Міської Ради)

Стрий як місто виникло на березі річки Стрий і взяло назву цієї річки, притоки Дністра. Назва ріки походить від поєднання звуків "стр", що з прадавніх часів означало - протічна вода. З доісторичних часів на березі Стрия селилися слов’янські племена, особливо білі хорвати. Існує кілька гіпотез про походження назви міста. За найбільш поширеною з них назва міста виникла від назви ріки Стрий (звукосполучення 'стр' в індоєвропейських мовах означало мову, яка тече). В ХІ-ХІІІ ст. ці землі входять до складу Галицько-Волинського князівства. За часів князя Осмомисла на Стрийщині була створена оборонна система, яка охороняла торговий шлях від угорських, польських і татарських набігів. За часів Данила Галицького торговий шлях через Стрий набуває ще більшого значення, бо тут пролягав шлях з Галича в Україну. Перша документальна згадка про Стрий датується 1385 р. Проте ця дата не може не може вважатися початком закладення міста. Безсумнівно, що вже до цього часу існувало добре укріплене місто, що мало замок та фортифікації довкола. Найновіші археологічні дослідження переконують, що вже в давньоруські часи це був великий, укріплений город. На час своєї першої письмової згадки місто вже було значним адміністративним, економічним і торгівельним центром. Стрий був адміністративним центром окремого повіту, яким керував староста. В Стрийському повіті було лише одне місто. Стрий належав до числа королівських міст, тому місцевого старосту призначав сам польський король. У 1431 р. Стрию надане магдебурзьке право. Керував справами міський магістрат на чолі з бургомістром. Стрий стояв на перехресті важливих торгівельних шляхів, що сприяло розвиткові міста. Поступово місто зростало і почало розширюватись. Воно було оточено земляним валом, який мав захищати центральну частину міста - площу Ринок, а також прилеглі вулиці. Місцевий замок став резиденцією стрийських старост. Перші згадки про стрийський замок зустрічаються в документах 16 ст. Розташовувався він на південний схід від центру міста. Слід гадати, що збудований він був на давньоруському городищі. Це городище представляло собою обвалований у формі нерівномірного п'ятикутника майдан, у центрі якого знаходилась чотирикутна зіркоподібна кам'яна споруда. Ця споруда і була замком-фортецею з внутрішнім двором. Розібраний замок був австрійськими властями у XVIII ст. Центральною частиною середньовічного міста була площа Ринок. Дерев'яні будівлі центру були оточені земляним валом і дерев'яним частоколом. В 1565р. Місто займало 28 ланів і 840 моргів поля. В середньовічному Стрию ще знаходились укріплений фільварок біля замку і оборонний костел, що уперше згадується у 1395р. Стрийський костел під іменем Народження Діви Марії був під патронатом королів. Цей костел, перебудований пізніше за проектом львівського архітектора Ю.Захаревича, діє і нині. Був тут дерев'яний оборонний монастир францисканців, який монахи хотіли мурувати, однак десь наприкінці 17ст. - чи поч. 18ст. його зруйнувала повінь. У тому далекому минулому Стрий мав 5 церков, деякі з них були оборонними. Місто оточували кілька передміських ділянок: Лани(Горішні і Долішні), Підзамче, Війтівство та Шумлявщина, а також менші групи осель - Марцинівка, Заплатин, Шваби, Басівка, Береги і Діброва. Дійшов до нас також опис міста датований 1692р., за яким в Стрию нараховувалось 292 домів. В середньому на один дім припадало 5 мешканців. Середньовічний Стрий був дерев'яним містом. Часто під час пожежі воно згоряло дотла і повністю перебудовувалось заново. Протягом 16 ст. місто неодноразово зазнавало нападів татар. Відомі напади татар відбулися в 1514, 1523, 1620, 1624, 1634 та інших роках. Так в 1620р. Відбувся черговий татарський напад, після битви під Цецорою, внаслідок якого Стрий був частково спалений. Іншим лихом, яке часто спіткало населення середньовічного Стрия були систематичні епідемії чуми. Протягом 15 ст. на Прикарпатті чума лютувала не менши 6 разів, в 16 ст. - 12 раз, в 17 ст. - 14 раз. Епідемії чуми призводили до великої смертності серед населення. Інтенсивні торговельні зв'язки та значний попит на товари сприяли залученню жителів міста до занять ремеслами. У 16ст. ремісники однієї спеціалізації починають об'єднуватися у цехи. Вже в 17ст. в Стрию було 9 цехів: кушнірський, гончарний, ткацький, шевський, кравецький, ковалів, мечників, золотарів і боднарів. Пекарі, різники, броварники не мали своїх цехів і залишалися вільними ремісниками. Крім ремісничих майстерень у місті діяли також гуральні та водяні млини( у середині 18ст. на р.Стрий та її притоках працювало сім млинів). В 1648р. через повстання під проводом Б.Хмельницького польський уряд стягнув військові сили. Королівські війська розташувались в Стрию. Солдати і офіцери, польські шляхтичі грабували населення, спалювали житла. Під час походу на західноукраїнські землі військ Б.Хмельницького і російського воєводи Бутурліна в 1655р. міський патриціат і шляхта втекли в гори. В лютому 1657р. козацьке військо прибуло в Стрий для об'єднання з союзником Б.Хмельницького князем Трансильванії Дьєрдем 2 Ракоці. Міське поспільство радісно зустрічало козаків, поповнювали їх ряди. В результаті всіх цих війн в 1696р. місто мало лише 133 будинки, а 159 було зруйновано. З 1477 чоловік населення в 1662р. до 1697р. залишилось тільки 413 чоловік. В 1660р. майбутній польський король Ян Собеський привів з собою загін, який нараховував 280 кіннотників і 200 піхотинців та напав на староство, щоб силою відібрати посаду старости у К.Конецпольського. Перша детальна статистика щодо кількості населення Стрия датована 1662р. і перепис був проведений за наказом стрийського бурмістра Якоба Гемеля(Jakob Haemel). За даними цієї статистики в місті проживало 1.477 осіб: з них 328 поляків, 1050 - українців і 70 євреїв. Ще 29 осіб постійно проживали в замку. Важливе значення для економічного розвитку Стрия мало його вигідне географічне розташування. Стрий відігравав роль важливого торговельного пункту на шляху через Карпати. Про значення торгівлі в економічному житті міста свідчить зображення на стародавньому гербі купця - мандрівника. Вже пізніше,під впливом релігійників, на ньому з'явився образ прочанина(додаток 2) Розвиток освіти. Широкі кола українського населення Стрия і передмість об'єдналися навколо чотирьох братств, які виникли в місті наприкінці 16ст.

Синагога

При них діяли школи, що були найважливішими культурними осередками. В Стрию діяли 3 або 4 школи.У школах викладали мандрівні вчителі, які не мали постійної оселі і переходили з однієї школи в іншу. Приблизно в 1645-1649рр. дяк Федір Вишнянський вчителював у Рогатині, Стрию Дрогобичі, потім знов в Стрию. Вишнянський був освіченою людиною, мав власну бібліотеку. Крім нього в Стрию вчителювали в 16ст. Дем'ян Бабиченко з м. Хорола на Полтавщині, Костянтин Бекишевич та інші 'бакаляри', що мандрували з різних міст Галичини (з Бучача, Рогатина, Угнова, Дрогобича ), Поділля (Вишневець, Бар), інколи навіть з Наддніпрянщини. Завдяки їм при деяких братських школах з'явились осередки переписування книг. Наприкінці 16-на поч.17ст. у місті працював гурток, члени якого займались переписуванням та художнім оформленням книг. Так, збереглись книги, переписані стрийськими вчителями Симоном з роду владики Макара Тучапського, Іваном Беревичем, Василем Богоносиком. У Стрию народився і провів юнацькі роки український письменник Григорій Куйбіда. 1652р. він написав збірку повчальних оповідань для учнів. Тут жили і працювали художники Василь і Серафим. Помітний вплив на пожвавлення культурного життя мало перебування в місті у 80-ті роки 17ст. відомого молдавського письменника, церковного і політичного діяча митрополита Досифея. Вимушений втекти з окупованої турками батьківщини, Досифей в 1683-1684рр. знайшов притулок в Стрию. Збереглись твори на церковнослов'янській мові, написані або перекладені ним тут. При допомозі стрийських міщан Досифей підтримував зв'язок з україськими культурними діячами Галичини, Наддністрянщини та Закарпаття, які активно виступали проти експансії католицизму. Братські школи давали непогану підготовку для продовження освіти, і деякі стрияни продовжували навчання в Київській академії. Стрияни Никодим та Йосиф Рудинський, після закінчення Київської академії, стали вчителями в школах України і Росії, в тому числі в Петербурзькому кадетському корпусі. Протягом др. Пол. 17 ст. міщани й братство Стрия активно боролися проти перемишльського уніатського єпископа Афанасія Крупецького, відмовлялись визнавати наставлених ним св'ященників. В 1772р. Росія, Австрія і Прусія підписали конвенцію про поділ Польщі. В результаті цього поділу Стрийське староство опинилося у складі Австрійської імперії. Австрійське військо зайняло Стрий 15 червня 1772р. В стрийському замку розташувався батальйон австрійських військ, командир якого виконував функції коменданта міста. Він доручив польському старості негайно подати точний опис королівщин у Стрийському повіті, які ставали камеральними(державними) маєтками австрійського цісаря. Комендант наказав не робити в маєтках ніяких змін і не вирубувати лісів під загрозою суворих кар. За проведеною адміністративною реформою староство було перетворено в дистрикт. Вже у вересні 1772р. до Стрия прибули цивільні адміністратори камеральних маєтків, які впродовж 12 років виконували адміністративні функції управління містом. Незабаром дистрикти були перетворені в округи. До складу Стрийського округу входило 8 міст і 12 містечок. Крім міського самоврядування в Стрию, як адміністративному центрі округу, в 1784р. було створено окружне адміністративне управління. Після австрійського завоювання, Стрий на поч. 19ст. продовжував залишатися важливим адміністративним центром. Населення міста зростало повільно. Провінційна занедбаність, зовнішня непривабливість, сіра буденність - характерні риси тогочасного міста. Через відсутність водопроводу і каналізації вулиці міста були захаращені сміттям. Велика густота населення, якому доводилося жити в антисанітарних умовах, сприяла поширенню епідемій інфекційних захворювань. Медичне обслуговування мешканців було недостатнім. Тільки в 1809р. з'явилася в місті перша аптека, яку відкрив чех Булік. Висока смертність населення пояснюється також епідеями холери 1809-1810, 1831 і 1847-1848рр. Перетворення Стрия у залізничний вузол та початок індустріалізації в останній чверті 19ст. призвели до різкого збільшення чисельності населення. Якщо в 1843р. проживало 8 тис. чоловік, то в 1880р. - 12.625 , в 1890р. - 23.205 , 1910р. - 30.942 особи. В Стрию, як у всій Галичині, капіталістична індустріалізація починається в 70-90-х рр. 19ст. Широке застосування парових машин стало основою промислового розвитку, який призвів до змін в соціальній структурі суспільства. Одними з найбільш розвинутих були лісопильна, деревообробна і мебрева галузі. Однією з найбільш розвинених фірм в лісообробній про-ті Прикарпаття була фірма 'Брати Гредель'', яка володіла 3 великими лісопильними заводами в Стрийському окрузі, на яких працювало 2 тисячі чоловік. Особливо посилилась експлуатація лісів після того, як в 1885р. місто Сколе було з'єднане залізною дорогою з Стриєм, а в 1887р. - з Мукачевом. За короткий час Стрий став центром деревообробної промисловості Прикарпаття. Наявність сировини спонукала підприємців будувати в Стрию тартаки для первинної обробки дерева. В 1885р. було закладено фабрику сірників 'Ватра'. Значна частина виробництва товарів зосереджувалась в майстернях ремісників. За даними 1811р. були в місті такі ремісничі майстерні: миловарна, позументна, сідлярська, ткацька, пивоварня, 4 гуральні, цегельна, водяні млини. В кінці 18ст. значно пожвавлюється розвиток текстильної галузі. До одних з найефективніших належали текстильні промисли в Стрию, на яких вироблялось біле полотно, тик, крашанку, пістрю найвищої якості. Більша частина готової продукції експортувалась на зовнішні ринки. Тут працювало 93 спеціалісти, 15 з яких були німцями. Горілчане і пивоварне виробництво у Стрию являло собою розвинену галузь про-ті і одне з найважливіших джерел прибутків для держави та економічного орзвитку міста. За даними 1811р. в місті було 4 гуральні та пивоварня. Пивоварний завод входив до складу акціонерного об'єднання 'Львівське акціонерне товариство пивоварних заводів'. Великий вплив на пожвавлення економічного життя та розвиток промисловості Стрия мало будівництво залізниці у 1872 - 1875рр.З метою розроблення природніх багатств Прикарпаття, а також виходячи з військово-стратегічних міркувань, австрійський уряд залучив іноземні компанії до спорудження залізничних колій у чотирьох напрямках. Так у 1871р. було засновано акціонерне товариство 'Цісарсько-королівська залізниця кронпринца Альбрехта' для будівництва залізниці Львів - Стрий - Бескид. До 1875р. Стрий отримав залізнодорожне сполучення з Самбором, Львовом та Станіславом. У 1879р. була споруджена залізниця між Мукачевом та Стриєм. Після того як Стрий став залізничним вузлом, в 1874р. в місті почали діяти паровозо-вагонноремонтні майстерні. До 90-х рр. 19ст. в цих майстернях працювало 324 робітники, а в 1912р. - більше 500. Наприкінці 19ст на базі слюсарної майстерні виник невеликий чавуноливарний завод Верштайна. Виробництво, зв'язане з переробкою сільськогосподарською продукції, базувалось на широкому застосуванню млинів. У Стрию на поч.19ст. діяло 5 великих млинів (водяних), три з яких були магістратськими і орендувалися та два приватні. На всіх 5 млинах працювало понад 60 робітників по найму. У 1885р. тут було збудовано завод англійських капіталістів Перкінса і Макінтоша, призначений для випуску обладнання для нафтодобувної промисловості (бурильні установки). На підприємстві було зайнято 300 чоловік. В 1809р. з'являється в Стрию перша аптека, яка належала чехові Булікові. З 1907р. розпочинає свою роботу газівня, яка займається виробництвом газу з вугілля для освітлення вулиць і будинків. Наприкінці 19 - поч.20ст з'являються промислові та сільськогосподарські кооперативні установи. З молочарні в с.Завадові виріс 'Маслосоюз' у Стрию, який незабаром поширив свою діяльність на всю Галичину. В Стрию відкрили свої філії кооператив 'Народна торгівля', товариство 'Сільський господар', товариства взаємних забезпечень 'Дністер' та 'Карпатія'. В 1867р. було засновано 'Міську касу ощадності' ('Kasa oszczednosci miasta Stryja'). В 1784р. відкрито в Стрию державну, так звану 'нормальну' (або головну повітову) школу. Після 1867р. всі школи в місті були переведені на польську мову навчання. В 1872р. було засновано 'вищу реальну школу', яка протягом 1880-1888рр перетворилася в гімназію. В 1897р. населення міста подало до магістрату прохання з кількома сотнями підписів з вимогою відкрити українську ('руську') школу, але магістрат не дав дозволу. Прохання поновлено в 1912р., але знову без успіху. В 1909р. в Стрию нараховувалось 3 гімназії, учительська семінарія для дівчат, 2 виділові школи, 8 народних шкіл на 4 класи - усі з польською мовою навчання. Революційні події 1848р. в ряді європейських країн, вибух і піднесення 'весни народів' в Австрії активізували піднесення національно-визвольного руху в Галичині. Представники інтелігенції Стрия і повіту організували окружну Руську раду, яка закликала до боротьби проти національного і політичного гніту, за розвиток української культури. При ній був створений підрозділ української національної гвардії. В стрийському окрузі зібрано 3730 підписів на підтримку спеціального меморандуму Головної Руської Ради про проект поділу Галичини на дві самостійні частини: Західну - польську і східну - українську з центром у Львові. Проте, в січні 1849р. після придушення революційного руху у Львові, підрозділ гвардії був розпущений, а окружна рада згорнула свою діяльність. Громадське життя українців Стрия пожвавлюється аж під кінець ХІХ ст. В місті створюються товариства "Руське касино", "Підгірська Рада", "Міщанська бесіда", а в 1892 р. – філія товариства "Просвіта". У 1901 р. на народні кошти у місті будується Народний дім. Активізація громадського і політичного життя міста відбувається під впливом діяльності д-ра Є.Олесницького, о.О.Бобикевича та о.О.Нижанківського. У Стрию виходило понад 10 газет: «Стрийський Голос» (1894-1895), «Господар і промисловець» (1909-1911), «Підгірська Рада» (1910-1911), «Стрийська Думка» (1933-1939), «Українська Музика» (1937-1939) та інших; 1888 року вийшов літературно-науковий збірник «Ватра». 17 квітня 1886р. пожежа знищила більшу частину міста. Львівське політехнічне товариство розробило план регуляції міської забудови. Після пожежі було заново сплановано вулиці, з'явилось багато двоповерхових будинків. В 1900р. тут нараховувалось вже 1400 будинків і проживало 23.205 чоловік. 1894р. - збудовано церкву на Львівському передмісті. 1896р. - завершено будівництво приміщень окружного суду за проектом архітектора С.Сковрона. У 1900р. в Стрию, на кошти зібрані з населення, було збудовано Народний дім, який став важливим осередком міста, де збиралися аматори гуртків художньої самодіяльності. Тут, у 1909р. відбулася перша в Галичині виставка сільського господарства та художніх промислів усього краю, на якій експонувалися товари самобутніх майстрів. 1906р. - завершено будівництво будинку товариства 'Сокіл'( нині Міський будинок культури), за проектом архітектора В.Крижановського. 1910-1912рр. - споруджено костьол Святого Йосифа та сирітський заклад при ньому. З початком І світової війни у Стрию формується Легіон УСС. З вересня 1914 р. тут приймають присягу Українські Січові Стрільці. 1 листопада 1918 р. у Стрию відбувся збройний переворот. У місті встановлюється влада ЗУНР. Під час українсько-польської війни 1919 р. у Стрию був постій командування III Корпусу УГА. Українське врядування тривало до 19 травня 1919 р., після чого Стрий захоплюють польські війська. За результатами підписання Ризького договору у 1921 році Стрий у складі Західної України підпадає під владу Польщі. 17 вересня 1939 р. за німецько-радянською умовою Західна Україна (і Стрий в її складі) приєднана до Радянського Союзу. Радянська окупація у липні 1941 р. змінюється німецькою окупацією. 5 серпня 1944 року в Стрий приходять радянські війська, які займають всю Західну Україну і включають її до складу СРСР. У післявоєнний період місто Стрий стає великим промисловим центром Західної України. Своєму швидкому соціально-економічному розвитку Стрий завдячує зручному розташуванню на перехресті міжнародних залізничних та автомобільних шляхів. Промисловий потенціал міста створюють: машинобудівна, деревообробна, легка та харчова промисловості. Сучасність Зараз місто є серйозним промисловим, науковим і культурним (а потенційно—і туристичним) центром. В гімназії, 10 середніх і 2-х початкових школах, чотирьох вищих професійно-технічних ліцеях, аграрному коледжі, інституті підприємництва та перспективних технологій здобувають освіту більше 15 тисяч учнів та студентів. Стрий - залізничний вузол. Біля міста розташований старий аеродром (колишній військовий), зараз - зруйнований та частково переданий у власність приватним комерційним структурам. Є заводи: вагоноремонтний, ковальсько-пресувального устаткування, залізобетонних конструкцій, склоробний; фабрики: суконна, швейна, взуттєва, деревообробна; харчова промисловість 2003 року у Стрию завершилося будівництво заводу виробника електричних кабельних мереж для автомобілів, німецької фірми Leoni AG (ТзОВ «Леоні ваерінг системс УА ГМБХ») (планова кількість працівників - 4500-4800; розмір інвестиції - 35-40 млн. євро). Місто є осідком Стрийського газопромислового управління В Стрию діє мережа мистецьких закладів (школа мистецтв, дитяча музична школа, центр творчості дітей та юнацтва), гімназія, 13 шкіл, аграрний коледж, чотири професійно-технічні училища, краєзнавчий музей «Верховина» із підрозділами:Меморіальним комплексом «Борцям за волю України», музеєм Петра Обаля, музеєм Ольги Бачинської та виставковим залом. Також є музей бджільництва прикарпатського краю. Музей «Верховина» відповідно до Постанови КМУ від 02.02.2000 р. № 209 музей віднесено до переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.

P.S. Якщо маєте що додати, давайте знати. Ми відкриті завжди відкриті до співпраці.

© 2009, Олесь Потятиник. Всі права застережено