Підгірці

№ 1 для туристів-початківців!

Абсолютна більшість галичан рідко подорожують, особливо по Україні. Се не означає, що вони не їздять нігде -- само собою, що десь їхати мусять, най то буде по роботі, на село, до родини і т.д. Але не так уже й багато людей, які десь будуть їхати заради самої лише поїздки, аби помилуватись чи природою, чи якимись пам'ятками.

Як же вони починають їздити? Дехто любов до мандрів всмоктує, як то кажут, з молоком матері, успадковуючи її від батьків. Але зазвичай хтось мусить переконати, що це насправді цікаво. Це можуть бути або друзі, знайомі, родина, а також випадково знайдений веб-сайт або книжка.

Припустимо, майбутні турист чи туристка вирішують, що варто і собі вкусити троха мандрів. Куди ж їм поїхати? Якщо їхня перша подорож не буде особливо цікавою, вони розчаруються і вирішать, що мандрувати це тупо і взагалі не цікаво. Навіть якщо вони поїдуть у справді цікаві місця на кшталт Бродів чи Городка, вони можуть їх не розкусити, адже їхні принади не лежать чисто на поверхні, їх ше треба вміти розгледіти. Отож, починати треба з оглядин об'єктів, які би викликали захоплення абсолютно у кожного. І саме таким місцем є Підгірці.

Поїхали!

Добиратись до Підгірців може не так просто, як до Жовкви чи Олеська, але теж зовсім не складно. Найліпший варіант (якщо зі Львова) -- сісти на другій автостанції (на Хмельницького) на маршрутку на Броди, яка йде через Олесько (бувають і такі, які йдуть через Лопатин -- такі нам не підійдуть), і висісти на станції Підгірці за 10 км після Олеська. Там замок видно від траси. Йти до нього польовою дорогою через кукурудзяне поле -- десь півгодини. Так як величний палац ніколи не зникатиме з поля зору, заблудитись практично неможливо, хіба в кукурудзі.

Палац з боку Київської траси

Хто лінується пройти 2 км, можна доїхати до Ясенова, і відтам є добра асфальтована дорога до Підгірців, по якій пару разів на день курсують маршрутки Броди - Золочів. Пішки нею йти не так зручно, адже вона довша - десь кілометрів зо 5, а також менш безпечна, бо там шастають машини. Але такий маршрут підійде тим, хто на власному автотранспорті.

Отже, з доїздом розібралися. Наступне питання --

Що дивитись і якого дідька ми тутка приперлись?

Оглядати тут є багато що. Більше, ніж в 99 з копійками відсотків українських сіл. А от з чого почати, то відповідь на це питання вже дуже залежить від того, що вас цікавить найбільше.

1. Якщо Ви археолог чи історик, який цікавиться історією Київської Русі, Білої Хорватії чи Великої Моравії, то, безумовно, найбільше Вам до душі припаде Пліснесько. Колись, у X-XIII ст., тут буяло дуже значне місто, одне із найбільших на цих землях. Згадане у неодноразово у літописах, а також у "Слові о полку Ігоревім". Тепер, після довгих дискусій, вважається, що саме відси родом була княгиня Ольга. Місто було оточена сімома (!) рядами валів, які охоплювали площу в 160 га! Для порівняння -- площа Львівського "міста в мурах" -- лише 36 га. Від цього міста залишились, власне, лише оті 700-800-річні вали, грандіозність яких не залишить байдужим нікого, а також купа підземних артефактів, які можна оглянути хіба в музеях. Борис Возницький обіцяє, що після реставрації Підгорецького замку там буде влаштовано музей, частина експозиції якого буде, власне, і присвячена Пліснеським знахідкам. Правда, коли вдастся втілити тоті задуми -- невідомо, адже коштів держава практично не виділяє, а приватних спонсорів -- обмаль.

2. Прямо в самому Пліснеську є монастир, котрий, за переказами, заснувала княжна Олена, дочка белзького князя Всеволода, ше в далекім 1180-ім році. Так воно чи не так, зараз не скаже точно ніхто, але відомо, що теперішну монастирську церкву збудовано 1706-го року, більшість монастирських будівель -- теж у 18-ім століттю.



Як пише Тарас Палков у своїх "Мандрівках Львівщиною на вихідні", сучасного вигляду монастирська церква св. Онуфрія нинішнього барокового вигляду набула протягом 1726-50 рр. На її стіні можна оглянути старий сонячний годинник.



Найцінніша церква своїм внутрішнім оздобленням, а саме рококовим іконостасом, виготовленим кременецьким сницарем Стефаном за проєктом єзуїта Павла Гіжицького у 1756-58 рр. Насправді він являє собою не так іконостас, а швидше вівтар, оскільки не містить царських воріт, а всі таїнства здійснюються перед вівтарем, як у римо-католицьких храмах. Цінними також є два бічні вівтарі в схожім стилю, з образами, намальованими Савою Калиновичем, та амвон 1762 р. (взято відтам же).

Дуже приємна місцина

3. До 2006-го року у Підгірцях була ще й першокласна деревляна церква св. Михаїла 1720 року побудови. На жаль, не вберегли.

4. Підгірці також мають що запропонувати і відданим шанувальникам пива (а таких в нас, як відомо, багато, навіть "Партія Любителів Пива" існує). Йдеться про пам'ятку історії промисловости -- Підгірцівську пивоварню, збудовану в середині 18-го століття тодішним власником Підгірців Вацлавом Жевуським (Орест Мацюк,"Замки і фортеці західної України"). Відомо, що колись там зберігалось старовинне пивоварне обладнання, однак чи є воно там зараз, нам невідомо. Якщо чесно, ми за браком часу її не оглянули. Але в майбутньому плануємо:)

5. Ну і, нарешті, найзнаменитіша пам'ятка Підгірців -- славетний, скажем так, навіть не замок, а замковий комплекс. Адже до сего комплексу входить не лише сам замок, а також чудовий костел, барокова корчма-заїзд, два парки -- в італійському та французькому стилі, та пару господарських споруд.

Наталя сюди мріяла потрапити ще зі шкільних років

Збудований був, вірогідно, протягом 1635-40 рр. французьким інженером Бопланом на замовлення коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, того самого, що збудував фортецю і міські укріплення у Бродах. Палац збудував, припускають, А. дель Аква.

Оборонна система замку складається з чотирох п'ятикутних бастіонів, розміщених по кутах, земляних валів, які оточують споруду з трох боків, а також глибокого рову межи ними.

Ренесансний палац -- одна з найвражаючіших будівель в Україні. Замкові палаци в Золочеві, Олеську -- гарні, але в плані багатства оздоблення всі вони, здається, бліднуть на фоні Підгорецького. Кам'яна різьба на стінах, портали на дверях і вікнах, ґанки, балкони -- вони не викликають у туриста нічого иншого, окрім захоплення.



Як пише Вікіпедія, "Фасади Підгорецького замку мають відверто "французький слід". Тричастинна композиція ризалітів простежується, як у замках Франції та у палацах, побудованих за їх взірцями (наприклад, львівський палац "Під Лебедем")." Цікаво.
Головний вхід розташований з південного боку, з боку дороги Ясенів-Золочів, навпроти костелу. Аби потрапити до замку, потрібно пройти широку алею парку 17 ст. (у французькому стилі), перейти через гарно оздоблену браму у мурі, і ввійти на замкове подвір'я.

Північний бік

Ще більш вражаючий він з протилежного, північного, боку. З цього боку до него прилягає розкішна балюстрада, а далі -- парк в італійськім стилю, розташований на трох терасах. Зараз збереглись лише залишки парку на другій терасі.



Під час українсько-польської війни під проводом Хмельницького замок був істотно пошкоджений. Відбудовувався протягом другої половини 17-го століття за кошти Собєським, до яких він перейшов у 1650-х роках.

У 1720-ім році замок разом зі всім селом перейшов у власність магнатів Жевуських. Вони добудували палац дещо перебудували, після чого він став повністю трьохповерховим, а також зібрали в нім величезну колекцію цінних речей. В тім числі, перевезені з Олеського замку, яким теж володіли Жевуські. Після того замок перетворився у багатющий музей у буквальнім значенні цього слова.

Французький парк

Рівно навпроти головного входу до замку на відстані близько ста метрів споруджено ефектний бароковий костел св. Йосифа (1752-1756), згаданий вище. Споруджений у формі ротонди, спереду його оздоблює могутній чотирнадцятиколонний (!) портал (колони розташовані в два ряди, що видіти доводиться вкрай нечасто), а над ними -- скульптурні постаті святих. Також костел славиться внутрішнім оздобленням. Нам, на жаль, не вдалось потрапити досередини. Зараз тут греко-католицька церква.

Наталя сюди мріяла потрапити ще зі шкільних років

На осі межи замком і костелом видніються рештки широкої брукованої дороги. З двох боків дороги розташовані дві колони -- св. Йосифа і пресвятої Діви Марії.

Неподалік костелу у 18-ім століттю було споруджений так званий гетьманський заїзд -- корчму, де могли ночувати численні гості.

Гетьманський заїзд

Як пише Орест Мацюк, у замку була: чудово оздоблена їдальня, прикрашена портретом Конєцпольського на стелі і цілою серією портретів політичних і духовних діячів (разом -- 72 портрети). Також в замку були кармазиновий зал, зелений зал, золотий, зелений, мозаїчний та китайський зали. Усі цінності, що зберігались у сих приміщеннях, відповідали їх назвам. Також в замку був арсенал, величезна бібліотека та архів.

Від кінця 18-го століття замок занепадає. Правда, він уник пошкоджень під час двох світових воєн, однак, всі цінні речі були вивезені за кордон. За радянських часів тут було влаштовано тубдиспансер, після чого весь комплекс занепав остаточно.

У 1997-ім році замок передано Львівській галереї мистецтв, і від того часу замок повільно ся відновлює. Настільки повільно, що невідомо, чи він буде відновлений в найбликшому майбутньому. Держава зараз припинила будь-яке фінансування. Час від часу надходить деяка поміч від спонсорів.

Замоквий комплекс своєю величчю і колишньою розкішшю здатний вразити кожного туриста. Кажуть, ще перед Помаранчевою революцією директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький показував Олеський, Золочівський і Підгорецький замки тоді ще кандидатові в президенти Віктору Ющенкові. Останній весь час був у дуже доброму настрої, багато балакав, ділився своїми враженнями. Але при огляді Підгорецького замку він щось замовк. Змучився, подумав Возницький. Але як виявилось потім, він просто був настільки вражений, що на дар мови на якийсь період, якщо не зник, то принаймні притупився:) . За його словами, він ніколи не думав, що в Україні може бути щось подібне.

Існує також багато розповідей за Підгорецького привида -- Марусеньку. Причому цілком навіть обґрунтованих. Принаймні достатньо, аби вивісити знак:


Очевидно, відновлений повністю, з відреставрованим палацом, його численними залами, костелом, заїздом, а також відновленими парками, комплекс міг би зачаровувати ще більше, таким чином, будучи однією з візитівок України і Галичини. Разом із древніми валами Пліснеська, старим монастирем і пивоварнею, Підгірці мають всі шанси стати правдивою меккою для туристів.

© 2012, Мандри Україною. Всі права застережено. Будь-яке використання матеріялів сайту можливе лише за наявності гіперпосилання на нього.