Мандри Україною

вівторок, 18 серпня 2009 р.

Володимир-Волинський



Добратися до цього славного міста у південно-західній частині Волині не особливо складно. Через місто простують поїзди і автотранспорт із Ковеля на Львів; тут проходить одна із трьох основних автомагістралей з Києва на Польщу—та що йде через Житомир, Рівне, Луцьк, потім Володимир, Устилуг, і, перетнувши Західний Буг, далі на Люблін. Відпочиваючі, що повертаються із Шацька до Львова чи якогось іншого галицького міста на одному з перехресть теж обовязково проїдуть під плакатом «Вас вітає тисячолітнє місто Володимир». Це місто завжди стояло на перехресті шляхів.


А колись ще й річка Луга була судноплавною. Прибутки ці стародавні шляхи приносили місту Ладомир, язичницькій столиці уличів та тиверців, ще в сиву давнину. Згідно із угорськими хроніками, це місто під такою назвою існувало вже в далекому 884 році, а перша літописна згадка про нього датується ще 866 роком. Під назвою Володимир це місто вперше згадується у 988 році, коли Володимир Великий здійснив похід на Захід. На землях волинян і бужан київський князь підпорядкував собі язичницьке місто Ладомир і назвав його своїм іменем. Завдяки своєму розташуванню у центрі Волинської землі і на перетині важливих торговельних шляхів, місто стає значним культурним, ремісничим, торговельним і адміністративним центром, столицею Волині. Вже в 992 році в місті, як зазначається матеріалі на сайті www.stejka.com, було створено єпископську кафедру, при якій засновано школу, де вчили грамоти, писання й переписування церковних книжок та документів не тільки на слов'янській, але й грецькій та латинській мовах. В 1097 році у Володимир заради перевірки шкіл та вчителів приїжджав літописець Нестор. До території міста було включене село Зимне, де був заснований один із найдавніших на Русі монастирів (відомий з 1054 року). Місто мало потужні фортифікації, про що свідчать високі земляні вали, збережені до сьогодні (вул. Соборна). На цих валах були збудовані стіни із кількома брамами. За Х-ХІІІ століття у місті було зведено 8 мурованих храмів, а деревяних було ще більше. Вже на початку ХІІ століття населення міста складало приблизно 20 тис. жителів.


Успенський собор

У 1160 році волинським князем Мстиславом Ізяславовичем був споруджений славетний Успенський собор, який стоїть і до сьогодні. Він, щоправда, був неодноразово зруйнований і спустошений, в тому числі й монголо-татарами, однак щоразу відновлювався. У 1494 році, коли собор відновлювали після татарського нападу, біля храму було збудовано єпископський замочок і дзвіницю. Весь цей комплекс став укріпленою резиденцією волинських єпископів. Укріплення допомагали не тільки проти чужинських завойовників, а й проти інших церковних ієрархів. Відомий випадок, коли у 60-х роках XVI ст. під час боротьби двох єпископів за Володимирську кафедру один із них штурмував єпископський замочок за допомогою гармат, що нанесло комплексу серйозних ушкоджень (сайт «Музеї України»). У 1596 році, коли єпископ Іпатій Потій приймає унію, храм стає уніатським. Деякий час після того комплекс тут містилась резиденція греко-католицьких митрополитів. Під час пожежі 1683 року, яка, як зазначає сайт «Історична Волинь», охопила все місто, собор був знову дуже пошкоджений. З деякими змінами він був відбудований уніатами аж у 1753 році. Після 1772 року храм, як зазначає ресурс, прийшов у запустіння. В ньому був влаштований так званий "казенний магазин", тобто склад. До 1829 р. собор перетворився на повну руїну – обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням святиня завдячує турботам відкритого в грудні 1887 р. у Володимирі-Волинському Свято-Володимирського братства, яке поставило перед собою релігійно-просвітницькі і церковно-упоряджувальні завдання. У 1896 р. був прийнятий проект реставрації храму архітектора І.І.Котова. У 1896–1900 рр. собор відновлений у формах XII століття.


Дзвіниця і замочок

Увесь комплекс тепер знову чудово відреставрований і справляє колосальне враження. Зараз подібних споруд у Західній Україні не знайти ніде. Колись аналогічний собор був у Галичі (теж, до речі, Успенський), однак, після монголо-татарської навали від нього залишились одні фундаменти. Оглядини храму наштовхують на деякі роздуми. Порівняймо його, і скажімо, Миколаївську церкву у Львові, збудовану у 2 пол. ХІІІ ст., тобто більш як за століття після вищезгаданого собору. Ця хрещата в плані кам'яна церква гарна, красива, але значно менша і скромніша за володимирський чи галицький храми; але саме вона за княжих часів була головним собором Львова, столиці Галицько-Волинської держави у той час. Це приблизно дає уявлення про глибину наслідків монголо-татарської навали для наших земель.


Вже 1324 року місто отримує Магдебурзьке право.

У ХІV ст. Волинь входить до складу Великого князівства Литовського, а Володимир стає столицею удільного Волинського князівства (в той час як Луцьк фактично перетворюється на одну із столиць Литовської держави). У ХІІІ-ХIVст. місто веде жваву торгівлю із Польщею, Чехією, Тевтонським орденом, але з часом втрата столичного статусу, а також часті напади татар даються взнаки, торгівля значно слабне, а місто потрохи стає руїною (www.stejka.com).


Приблизно у XV ст. на місці попередньої церкви Х ст., знищеної монголо-татарами у 1241 році, був збудований унікальний Василівський храм-ротонда, збудований на восьмипелюстковому фундаменті. Споруда не має прямих аналогів у світі. Шкода, що не вдалось її побачити за браком часу—буде причина сюди вернутись.


У ХVI ст. місто потроху відновлюється. Стараннями городничого Солтана було побудовано деревяний замок, що мав пять веж, палац, і церкву. А у 1588 році Костянтин Острозький реформує давню школу при православній кафедрі, призначає нових викладачів. На поч. ХVIIст. школа переходить під патронат Іпатія Потія, а пізніше переходить до василіан. За даними Вікіпедії, у вісімнадцятому столітті школа у Володимирі називається колегіумом і має шість класів. Колегіум отримує статус вищого навчального закладу. В ньому навчалось більше 400 учнів, а також освіту тут здобували Феофан Прокопович та Стубелевич.


Костел Серця Ісуса


У XVIIIст. у місті було побудовано ряд досить гарних памяток, які збереглися до теперішнього часу. 1755-70рр. було зведено єзуїтський костел Серця Ісуса (з монастирем). Після скасування у 1773р. ордену єзуїтів монастир перейшов до Василіан, а після переходу ордену у православя він, відповідно, став православним (чоловічим) («Історична Волинь»). Після І св. війни храм знову віддали римо-католикам. Зараз храм освячений іменем Різдва Христового і належить УПЦ КП. Приблизно у той же час неподалік у стилі пізнього бароко був побудований костел Іоакима і Анни (1752). На жаль, поки що не вдалося побачити памятку раннього класицизму—Миколаївську церкву (1780), збудовану, за даними сайту «Музеї України», спочатку уніатами як каплицю, а в 1800 році перероблену на соборну церкву.


Костел Іоакима і Анни


У місті також можна оглянути колишню лютеранську кірху 1906-07рр. (тепер греко-католицька церква св. Йосафата, ЧСВВ), військову церкву св. Георгія 1898—1900рр., каплицю св. Володимира ХІХ ст. У місті є ряд гарних будинків поч. ХХ ст., однак, вони, на жаль, не домінують у забудові центру міста.










Церква св. Георгія ____________________ Кірха


Зважаючи на таку кількість архітектурних та історичних памяток, не дивно, що на території міста створено історико-культурний заповідник. А таким обєктам, як Успенський собор і Василівська церква вже давно місце в ЮНЕСКО. Втім, мабуть, як і багатьом нашим памяткам


Тим не менше, памятки у Володимирі ,не в останню чергу завдяки зусиллям релігійних громад, досить доглянуті і місто чекає на натовпи туристів. І воно вартує цього.


© 2009, Мандри Україною. Всі права застережено. Будь-яке використання ресурсів сайту можливе тільки за наявності гіперпосилання.


Ключові слова: Володимир-Волинський архітектура, історія