Мандри Україною

субота, 17 березня 2012 р.

Стара Сіль


Був кінец лютого. Чи може навіть початок березня. Не памнєтаю, а втім, се зовсім неважно. Основне, шо се був кінец зими, котра трошка ся затягнула. Вся наша укртревелівска компашка чекала теплої погоди, аби вже десь поїхати. Але в нас з Ігором терпець ввірвався, і одної гарної неділі вирішили десь вибратись.

Перше ми планували махнути у Фельштин, чий легендарний костел і його містично-стародавню дзвіницю хтілисмо відвідати давно. Купили квитки до Самбора, і сіли у електричку на Сянки. Але заки їхалисмо (до Самбора електричка йде, небагато-немало, дві години), то по мапі прикинули, жи при бажанні можна заодно відвідати Муроване, яке знаходиться буквально за рікою. Але як фист ся постарати, то можна взагалі піти ше в Стару Сіль, за 6 км від Мурованого. Гм.. Може, варто спробувати? Але в такім разі треба висідати не в Самборі, а в Старім Самборі.

Старосамбірський вокзал

До самого Самбора ми ся вагали, де будемо висідали. Вкінци кінців вирішили їхати до Старого.

Не встигли ми оглянути СТАРОвинний СТАРОсамбірський вокзал, як під'їхала маршрутка (автостанція в там ся знаходе, як і в більшости наших містечок, коло зал. вокзалу) на Хирів чи куди там. Факт той, шо через Стару Сіль вона їхала.

Даємо по дві гривні водію (котрий нам дуже сі сподобав тим, жи замість звичного в маршрутках блатняка, в него звучали якісь там коломийки), і сідаємо. За 15 филин ми на місци.

Старосамбірщина -- взагалі місцевість дуже цікава. Від глибокого середновічча тут добували сіль, котра в тоти часи була досит дорогою. Як наслідок, територія була доволі розвинена, тут виникало багато міст. Ше з тринайцєтого століття тут оселялось багато німців, що теж сприяло культурному і економічному розвою. На сих землях є старезні ґотичні костели, не менш древні деревляні і не лише деревляні церкви, залишки замків, ринкових майданів у містечках, інколи колишніх, також ратуші, монастирі і багато іншого добра. І ше їден плюс -- тутка є гори. Їдучи в Старосамбірщину, можна поєднати два улюблені заняття для багатьох -- лазити горами (або принаймні гороподібною місцевістю), а також дивитись шось цікавеньке.

Стара Сіль -- не вийняток. Першою літописною згадкою традиційно сі вважає 1254 рік, під яким у не знаю котрому літописі згадано за город Солей. Вважається, що йдеться саме за Стару Сіль. Втім, згідно з декотрими джерелами, поселення засноване як сторожовий пост у 9-10 ст. (інформація відси). А дехто взагалі вважає, що видобуток соли тутка сі вів ше від давньоримських часів (це вже Вікіпедія). Одним словом, ви зрозуміли, шо маємо справу із правдивим містом-старожилом.

Костел
Від давних часів тут жиє римо-католицька громада, осередком котрої був і є Старосольський костел. Первісно збудований у 15-ім століттю, він має бічну каплицю (св. Анни), котра, імовірно, заснована ще Казимиром ІІІ. Існує информація, що Єжи Мнішек, власник замку в Мурованім, під час ремонту 1613 року надибав "на північній стіні каплиці за вівтарем св.Анни напис латиною “Знайте, що нащадок Болеслава святиню цю зводить і в покорі просить, щоб ти мала її в опіці. Року Божого 1365“. (взято відси, але воно є не лише там, першоджерела не знаю). Якщо сеся інформація відповідає дійсности, то перед нами -- єдна з найстаріщих католицьких святинь на території України.

В 15-ім століттю до каплиці добудували костел, первісно, мабуть, деревляний. Цікава історія з фундаментом, котрий від початку був кам'яним.

1460 року в Перемишлі розібрали місцеву українську катедру, з метою побудувати з її матеріялу катедру римо-католицьку. Маловідомий факт, що частина каміння з тої церкви тогди ж пішла на мурування фундаменту костелу в Старій Соли.


В 1648-ім році костел знищили козаки. На фундаменті зруйнованого в 1660 році з цегли було вимуровано вже той костел, який ми в дещо перебудованім вигляді видимо нині. 1743 року він отримав ім'я св. Михаїла.

Костел від середніх віків був основною архітектурною домінантою міста. Важною була і його оборонна функція. Його оборонний характер дещо знівельований після реставрації (насправді се була перебудова), які тривали по знищенню святині російскими військами в часи Першої Світової (арх. -- Б. Віктор). Саме від тих часів і походить каплиця з еліпсовидними вікнами по правий бік від головного входу, також частина оздоблення храму.


Особливого шарму йому надають сульптури чотирох Євангелістів на його контрафорсах. Нігде не доводилось видіти шось подібне, хоч і мандри наші не обмежувались Україною:)

Каплиця св. Анни і скульптури Євангелістів на костелі
За совітів в нім святиню перетворили на склад. Який, ще й до того, в 70-х згорів. Ніби того було мало, пожежу ще й гасили соленою ропою. Котра, всмоктавшись в мури, постійно тримала їх вологими, завдаючи таким чином непоправної шкоди. Донедавна костел був у стані повної руїни. На щастя, в містечку є невеличка польська громада, котра власними силами накрила всю споруду новим дахом. На скромні кошти, які може си дозволити парафія, ведеться повільна реставрація, але роботи там на роки й роки. Поміч від держави найбликшим часом не очікується...

Інтер'єр костелу

Костел також має дзвіницю, перший ярус котрої мурований, другий -- деревляний. Як пише Володимир Пшик у своїй книзі про оборонні споруди Львівщини, сеся дзвіниця, котра сі датує 17-18 ст., і другий ярус котрої має деревляне підсябиття, виконувала функцію надбрамної вежі (і справді, вона має наскрізний проїзд), може бути відголоском більш давньої оборонної традиції.

Є більш сміливі версії, котрі стверджують, що сеся дзвіниця -- вежа давнього замку (який невідомо, чи взагалі існував), або (що може більш ймовірно) одна з міських оборонних веж. Точної відповіді не знає ніхто, того кожен може для себе вибрати версію, яка подобається найбільше:)


До речі, не виключено, що каплиця св. Анни -- се колишня давньоруська оборонна вежа. Версія цілком не позбавлена сенсу, адже дзвіниця костелу у Фельштині (за 10 км) -- це швидше за все, давньоруська оборонна вежа. А вежа давньоруського замку в Дрогобичі взагалі на диво схожа на цю каплицю.

Рештки внутрішного оздоблення каплиці св. Анни

З огляду на се всьо, це одна з найзагадковіших пам'яток в Галичині. І навіть заради неї одної містечко було би цілком варте окремого візиту. Тим не менше, всі скарби Старої Соли не вичерпуються костелом. Скажу навіть більше -- є люди, які ще посперечаються, чи він -- найцінніше з того, що тут є.



Портал

Буквально за двісті метрів розташований ше оден свідок середньовічного минулого міста. Йдеться за деревляну П'ятницьку церкву. Чавунна табличка на храмі пише: "П'ятницька церква із дзвіницею, 17 ст." Однак, більшість дослідників, як і Державний реєстр, датують її 1440 р.! Таким чином, се найстаріший деревляний храм не лише Галичини, але й всієї України. Донедавна храм не мав вигляду, був закутий у бляху. Але церкву ґрунтовно відреставровано. Деревину оброблено спеціальними консервуючими речовинами, встановлено протипожежну сигналізацію, вкрито новим дахом (шкода, що не ґонта, а мідь, але все ж таки більше пасує, як звичайна бляха). А також повернуто первісний вигляд куполам.



Відреставровано також дзвіницю 17 ст. -- високу, каркасної конструкції, з галереєю нагорі. На неї ми з Ігорем вилізли (хоча там треба бути обережним -- середньовічні сходи далеко не такі зручні, як сучасні:), і відтам відкривається чудовий краєвид на все містечко.

Наприклад, на костел



Недалеко від церкви є дуже файний віходок. Для дуже міських пояснимо, що це сільський надвірний туалет (до речі, значно більш eco-friendly, як звичайні ватерклозети). Надзвичайно охайний, не соромно перед туристами, які зрідка сюди забрідають:)


Ше оден із символів містечка -- і близько не такий старий, але не менш відомий. Се знаменита вілла Анна, яка хоч і не така цінна, як вищезгадані пам'ятки, але не видіти її -- то не бути в Старій Соли. В Галичині гарних вілл австрійських часів є чимало. Але настільки гарних -- одиниці. Зараз в споруді ся місте неврологічний диспансер. Того споруда сяк-так, але утримуєся.



Характерна властивість -- повна симетрія відносно діагоналі.


В Галичині без левів -- ні на крок

Ніби того всього мало, в Старій Солі є ше оден храм. Теж середньовічний -- із 17-го віку. Се Воскресенська церква.


Колись вона ше мала дзвіницю, котра, за свідченням Володимира Пшика (відтам же), ше й виконувала оборонні функції. На превеликий жаль, вона їх виконує вже на тім світі. Коли вона була втрачена, не знаю. Зараз на її місци -- нецікава мурована.



Але цікава річ -- дана церква має ще одну дзвіницю! Яка колись стояла окремо, але після перебудови зручно ся вмостила си над бабинцем храму, становлячи тепер з останнім одне ціле. За це розповіла мені пані Олена Крушинська, відомий дослідник нашої деревляної архітектури та автор сайту Дерев'яні храми України.



Стара садиба неподалік

Колись містечко, зрозуміло, мало площу Ринок з ратушею, котрі після воєн і совітського ґаздування втратились. Втім, збереглись зображення ратуші. Так що при бажанні її можна було би зреконструювати, що символічно повернуло би поселенню статус справжнього міста:)

Виглядала вона ось так (взято з Вікі)

Кажуть, в містечку ше десь зберігся кіркут, єврейський цвинтар, коло якого колись стояла синагога, а також старий християнський цвинтар; Інформація за останнє відси з коментарів. Аое ми сих речей не виділи. В нас на годиннику вже друга. А в нас на п'яту поїзд з Фельштина. Треба поспішати. Отже, беремо на плечі ноги і сунемо до Мурованого.

Продовження читати тут.


© 2012, Мандри Україною. Всі права застережено. Будь-яке використання матеріялів сайту можливе лише за наявності гіперпосилання на нього.

Ключові слова: пам'ятки архітектури Стара Сіль Львівська область Старосамбірський район костел архистратига Михаїла П'ятницька церква Воскресенська церква